кореневище
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кореневи́ще | кореневи́ща |
| Р. | кореневи́ща | кореневи́щ |
| Д. | кореневи́щу | кореневи́щам |
| З. | кореневи́ще | кореневи́ща |
| Ор. | кореневи́щем | кореневи́щами |
| М. | кореневи́щі | кореневи́щах |
| Кл. | кореневи́ще* | кореневи́ща* |
ко-ре-не-ви́-ще
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -корен-; суфікси: -ев-ищ; закінчення: -е.
Вимова ред.
- МФА : [kɔreneˈu̯ɪʃt͡ʃe] (одн.), [kɔreneˈu̯ɪʃt͡ʃɐ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ботан. підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин із недорозвиненим листям. [▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- ботан. головний корінь дерева, що є продовженням стовбура. [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |