Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я жарту́ю жартува́в жартува́тиму  —
Ти жарту́єш жартува́в
жартува́ла
жартува́тимеш жарту́й
Він
Вона
Воно
жарту́є жартува́в
жартува́ла
жартува́ло
жартува́тиме  —
Ми жарту́єм(о) жартува́ли жартува́тимем(о) жарту́ймо
Ви жарту́єте жартува́ли жарту́йте
Вони жарту́ють жартува́ли жартува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. жарту́ючи
Дієприсл. мин. ч. жартува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. жарто́ваний
Безособова форма жарто́вано

жар-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -жарт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

  • МФА: [ʒɐrtʊˈu̯ɑte]

Семантичні властивості ред.

дієслово недоконаного виду, може вживатися як з додатком, так і без нього

Значення ред.

  1. говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; приваблювати когось, залицятися; бавитися, перев. з дітьми [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Тяжко з горем в серці Жартувати і сміятись. І. Я. Франко
  2. говорити або робити щось несерйозно, необдумано, необережно [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ На обличчі сержанта не можна було вгадати — жартує він, чи говорить серйозно. О. Т. Гончар
  3. вказувати на смішні риси кого-, чого-небудь, сміятися з когось, чогось, насміхатися, глузувати. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи. І. С. Нечуй-Левицький

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; приваблювати когось, залицятися; бавитися, перев. з дітьми
говорити або робити щось несерйозно, необдумано, необережно
вказувати на смішні риси кого-, чого-небудь, сміятися з когось, чогось, насміхатися, глузувати

Джерела ред.