дослідник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дослі́дник | дослі́дники |
| Р. | дослі́дника | дослі́дників |
| Д. | дослі́дникові дослі́днику |
дослі́дникам |
| З. | дослі́дника | дослі́дників |
| Ор. | дослі́дником | дослі́дниками |
| М. | дослі́дникові, дослі́днику | дослі́дниках |
| Кл. | дослі́днику | дослі́дники |
до-слі́д-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: до-; корінь: -слід-; суфікс: -ник.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. [▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ інтерпрета́тор
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: дослідник
- Дослідник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
