двійник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | двійни́к | двійники́ |
Р. | двійника́ | двійникі́в |
Д. | двійнико́ві двійнику́ |
двійника́м |
З. | двійника́ | двійникі́в |
Ор. | двійнико́м | двійника́ми |
М. | двійнико́ві двійникі́ |
двійника́х |
Кл. | двійнику́ | двійники́ |
двій-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -двій-; суфікс: -ник.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- друга половина за уявного роздвоєння особи. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- ідейно і духовно споріднений. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
особа, що має повну зовнішню схожість з іншою | |
друга половина за уявного роздвоєння особи | |
ідейно і духовно споріднений | |