Редагувати

да (сполучник)Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

да

Сполучник.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. діал., єднальний з'єднує однорідні члени речення або цілі речення ◆ На селі стихло; хіба де стукне віконце да проскочить попід ворітьми хисткий парубок. Марко Вовчок, «Викуп», 1858 р. ◆ Биймо да биймо панів з паненятами! Павло Тичина, «Комсомолія», 1934 р.
  2. діал., приєднувальний приєднує речення або члени речення, що доповнюють чи уточнюють раніше висловлену думку ◆ Вона мені: — Да ти, мабуть, зроду дурний! да ти се, да ти те! Марко Вовчок, «Викуп», 1858 р.
  3. діал., протиставний з'єднує члени речення або цілі речення з протиставним значенням ◆ Для мене світ білий Ізмалку здавався страшним; // Да як заховаться? Євген Гребінка, «Човен», 1833 р. ◆ — Ревеш, вітре, да не плачеш, // По тобі не тяжко. Віктор Забіла, «Гуде вітер вельми в полі…», 1837 р.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

ДжерелоРедагувати

да (частка)Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

да

Частка.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. розм., ствердж. уживається при передачі підсумку роздумів з приводу чого-небудь у значенни так, дійсно ◆ Да, хороша-таки штука життя. Андрій Головко, «Бур'ян», 1927 р.
  2. розм., ствердж. уживається при несподіваній згадці про щось забуте або пропущене у попередній розмові, при раптовій зміні теми розмови і т. ін. ◆ Да, — раптом згадав Сергій Іванович. — Подзвоню ж на станцію. Андрій Головко, «Райське яблуко», 1946 р. ◆ Да, я не сказав, як потрапив до Маші. Юрій Яновський, «Боротьба за людину», 1948 р.
  3. розм., підсил. уживається на початку речення для підсилення виразності висловлювання ◆ — І чого в тебе такі очі смутні? — Да того, може, що нездужаю. Марко Вовчок, «Три долі», 1861 р. ◆ Да ви просто геніальна голова. Панас Мирний, «Повія», 1928 р.
  4. розм., підсил. уживається всередині речення перед присудком або групою присудка для підсилення його значення ◆ А в нашому селі да був дід одинокий. Ганна Барвінок [Опов…, 1902, 266] ◆ Катря сього вечора да така ласкава була й весела. Марко Вовчок, «Три долі», 1861 р.
  5. розм., підсил. уживається з наказовим способом або при висловленні побажання, спонукання. ◆ Да подивіться, люди добрі, чи він же не козак? Марко Вовчок, «Викуп», 1858 р.

СинонімиРедагувати

  1. дійсно, ось, от, так

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

білоруська

Шаблон:морфо-be

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ДжерелаРедагувати

Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

російська

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ДжерелаРедагувати