Українська

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --.

істор. Окремі сутички, поєдинки українських козаків з ворогами перед боєм ◆ немає прикладів застосування.
уроч. Бій, боротьба між противниками ◆ Он, в чорну хмару звівши срібні труби - Вершини сніжні, - грали вже Карпати, Мов сурмачі, що кликали на герць. М. Нагнибіда ◆ Про тих хлопців, що не пройшли випробування до двадцяти п'яти років, помалу забували: вони ставали безіменними землевласниками, що не спромоглися стати на герць і сказати "все або ніщо". С. Кінг, «Шукач» (перекл. Олена Любенко)
перен. Боротьба думок, поглядів тощо ◆ День скінчився словесними герцями. Я. Качура

Від ??

Список перекладів

герць