вім

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

вім

• форма теперішнього часу чоловічого роду третьої особи однини дійсного способу дієслова вѣдѣти

◆ Не вім, за що їм так довіря князь , «Словарь української мови»

Вимова

• МФА: [wim]

Етимологія

Від вѣмь, далі від псл. vѣmь.