волока
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | воло́ка | воло́ки |
| Р. | воло́ки | воло́к |
| Д. | воло́кі | воло́кам |
| З. | воло́ку | воло́ки |
| Ор. | воло́кою | воло́ками |
| М. | воло́кі | воло́ках |
| Кл. | воло́ко* | воло́ки* |
во-ло́-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -волок-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [wɔˈlɔkɐ] (одн.), [wɔˈlɔke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- заст. мотузок, яким зав'язують постоли та обв'язують онучі на нозі. [▲ 1] ◆ Онучі, постоли, волоки Шпурлялись Котляревський
- істор. в Україні, а також у Польщі, Литві, Білорусії в другій половині XV—XVII ст.: ділянка землі площею близько 16,8 га. [▲ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від праслов'янської форми *velkǭ, *velktī; *volkъ, від котрої також виникли ст.-слов. влѣкѫ, влѣшти, рос. волочь, волочить; походить до праіндоєвр. *welk- «волокти». Рос. влечь — з церк.-слов. влѣкѫ, влѣшти (замість рос. волоку, волочь). (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |