весна
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | весна́ | ве́сни |
Р. | весни́ | ве́сен |
Д. | весні́ | ве́снам |
З. | весну́ | ве́сни |
Ор. | весно́ю | ве́снами |
М. | весні́ | ве́снах |
Кл. | ве́сно* | ве́сни* |
вес-на́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1*d за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -весн-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: одн. [ʋeˈsnɑ], мн. [ˈʋɛsne]
прослухати вимову
- УФ: [веисна́]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. [≠ 1][▲ 1] ◆ Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. Т. Г. Шевченко
- перен. молодість, роки дитинства і юності [≈ 2][≠ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- рік (тільки при визначенні віку кого-небудь) [≈ 3] ◆ Був я підлітком і не знаю, Скільки весен тобі було, Як зустрілись ми серед гаю, Де зі скелі б'є джерело Іван Вирган, «В розповні літа», 1959 р.
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |
|
Джерела ред.
Весна // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Російська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
вес-на́
Іменник жіночого роду.
Корінь: -весн-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: одн. [vʲɪsˈna], мн. [ˈvʲɵsnɨ]
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- весна (аналог укр. слову) [≠ 1][▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??