булькати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бу́лькаю	бу́лькав бу́лькала	бу́лькатиму	—
Ти	бу́лькаєш	бу́лькав бу́лькала	бу́лькатимеш	бу́лькай
Він Вона Воно	бу́лькає	бу́лькав бу́лькала бу́лькало	бу́лькатиме	—
Ми	бу́лькаєм(о)	бу́лькали	бу́лькатимем(о)	бу́лькаймо
Ви	бу́лькаєте	бу́лькали		бу́лькайте
Вони	бу́лькають	бу́лькали	бу́лькатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бу́лькаючи
Дієприсл. мин. ч.	бу́лькавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

бу́ль-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бульк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈbulʲkɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні (про рідину) ◆ Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепі та булькало вино при наливанні у склянки М. М. Коцюбинський
   1. перев. безос. видавати звуки, схожі на ті, що утворюються при переливанні або кипінні рідини ◆ В грудях його [пілота] все зловісніше булькало, хрипіло. Рожева піна виступила на губах Бедзик

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні

видавати звуки, схожі на ті, що утворюються при переливанні або кипінні рідини

Джерела

• Словник УЛІФ: булькати