Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бряжчу́ бряжча́в бряжча́тиму  —
Ти бряжчи́ш бряжча́в
бряжча́ла
бряжча́тимеш бряжчи́
Він
Вона
Воно
бряжчи́ть бряжча́в
бряжча́ла
бряжча́ло
бряжча́тиме  —
Ми бряжчи́м(о) бряжча́ли бряжча́тимем (-емо) бряжчі́м(о)
Ви бряжчи́те бряжча́ли бряжчі́ть
Вони бряжчу́ть бряжча́ли бряжча́тиму́ть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бряжчачи́
Дієприсл. мин. ч. бряжча́вши
Безособова форма

бряж-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6b.

Корінь: -бряжча-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. недок. ударяючись, утворювати дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси, Стукочуть кроки —се сторожа входить І. Я. Франко
    1. чим. викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця, бряжчить коралями та вигукує: «Е, е! Коралі добрі!» Марко Вовчок
  2. на чому, розм. невміло або недбало грати на музичному інструменті ◆ Хто хоче — грає або співає, Кому хіть — бряжчить на арфі Марко Вовчок

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

ударяючись, утворювати дзвенячі звуки
викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними
невміло або недбало грати на музичному інструменті

Джерела ред.