Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
бриніти (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.
Корінь: -брин-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.
- утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Там бубни й сопілки бринять Леся Українка
- дзвінко звучати. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Тонкий голосок її бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго Панас Мирний
- дзижчати (про комах). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами Лесь Мартович
- дзюрчати (про воду). [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли П. П. Чубинський
- яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди). [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить 【Горпина】, і зараз вирве й любує єю [нею] Марко Вовчок
- блищати, виблискувати. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Бринять багнети, виструнчені скісно Бажан
- * обр. ◆ Кожен його день бринів духм’яним гірським повітрям, був безкінечним і наповненим натхненним спогляданням навколишньої краси. Джерело — Хімич М. Повернення Гриня.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.
Мероніми
ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Колокації
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Споріднені слова
ред.
Етимологія
ред.
Від ??
Переклад
ред.
утворювати дзвенячий протяжний звук
|
|
---|
|
яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні
|
|
---|
|