Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

Прикметник.

Корінь: --.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. який нічого не говорить, мовчить ◆ Мама стояла біля неї, бліда й безмовна Смолич
    1. який неохоче розмовляє, не любить багато говорити; мовчазний ◆ Він сидів, як німий, перед нею, і мельникова дочка знудилася б з тим безмовним гостем Марко Вовчок
    2. який не має здатності говорити; безсловесний ◆ Панам всюди добре, а вже тим хлопам.. Гнуть спини наші люди, мов ті воли... безмовнії Чабанівський
    3. перен. який не наважується подати голос, висловити свою думку; боязкий, покірний ◆ А раб безмовний — не людина, Гарматне м'ясо тільки він... Чернявський
    4. який виявляється без слів, не супроводжується мовленням ◆ Тричі владика Нептун виринав і в безмовному гніві Руки в повітря здіймав Зеров
    5. перен. у якому не чути ніяких звуків; тихий ◆ Ще повні темряви, задуми Безмовні вранішні ліси Нагнибіда

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

  • зменшено-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

Список перекладів

ДжерелаРедагувати