безконечний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не має ні початку, ні кінця
   1. який не має видимих меж; безмежний ◆ Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері і з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди... Коцюбинський
   2. дуже великий, довгий ◆ І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому Шевченко
2. перен. надзвичайно сильний, глибокий (про почуття) ◆ Всякий, хто бував у таких закладах [для божевільних], знає те почуття страху, жалості безконечної Леся Українка
3. який дуже довго триває; тривалий ◆ Життя не давало покою: воно голосно гомоніло, свою безконечну пісню заводило Панас Мирний
   1. повсякчасний, постійний, безперервний ◆ Волочачись по полях та зарінках, вони вели з собою безконечні розмови Франко

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безконечний