безголосий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який втратив голос ◆ Від сарайчика загавкав древній і вже майже безголосий від старості пес Головко
   1. який має поганий або слабий голос ◆ Де там йому співати — він зовсім безголосий
   2. глухий, неголосний ◆ Засміявся [Панталаха] коротким, безголосим, грудним сміхом Франко
2. перен. беззвучний, тихий; німий ◆ Працівників у полі не чути. Одчайдушний безголосий сум обгорнув усе Яновський
3. перен. безсловесний ◆ Лис поважно докладає: «Великий господар! Се безголоса твар [риби] Пред королем своїм лику є, Радіє і танцює...» Глібов

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безголосий