акредитив
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | акредити́в | акредити́ви |
Р. | акредити́ву | акредити́вів |
Д. | акредити́вові акредити́ву |
акредити́вам |
З. | акредити́в | акредити́ви |
Ор. | акредити́вом | акредити́вами |
М. | на/у акредити́ву | на/у акредити́вах |
Кл. | акредити́ву* | акредити́ви* |
ак-ре-ди-ти́в
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: а-; корінь: -кредит-; суфікс: -ив.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- фін. грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа. ◆ Перед від'їздом заскочила до каси, взяла кілька акредитивів Іван Ле
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: акредитив
- Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3