Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я адресу́ю адресува́в адресува́тиму  —
Ти адресу́єш адресува́в
адресува́ла
адресува́тимеш адресу́й
Він
Вона
Воно
адресу́є адресува́в
адресува́ла
адресува́ло
адресува́тиме  —
Ми адресу́єм(о) адресува́ли адресува́тимем(о) адресу́ймо
Ви адресу́єте адресува́ли адресу́йте
Вони адресу́ють адресува́ли адресува́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. адресу́ючи
Дієприсл. мин. ч. адресува́вши
Безособова форма адресо́вано

адресувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — заадресувати.

Корінь: -адрес-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]
    1. писати адресу. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Він завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою Михайло Коцюбинський
  2. перен. звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Вона чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань Павло Загребельний

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

посилати на певну адресу
писати адресу
звертати, направляти до кого-небудь

Джерела ред.

  • Словник УЛІФ: адресувати
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.