адресувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | адресу́ю | адресува́в | адресува́тиму | — |
Ти | адресу́єш | адресува́в адресува́ла | адресува́тимеш | адресу́й |
Він Вона Воно |
адресу́є | адресува́в адресува́ла адресува́ло | адресува́тиме | — |
Ми | адресу́єм(о) | адресува́ли | адресува́тимем(о) | адресу́ймо |
Ви | адресу́єте | адресува́ли | адресу́йте | |
Вони | адресу́ють | адресува́ли | адресува́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | — | |||
Дієприкм. мин. ч. | — | |||
Дієприсл. теп. ч. | адресу́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | адресува́вши | |||
Безособова форма | адресо́вано |
адресувати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — заадресувати.
Корінь: -адрес-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. [▲ 1][▼ 1]
- писати адресу. Він завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою Михайло Коцюбинський ◆
- перен. звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). ◆ Вона чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань Павло Загребельний
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
посилати на певну адресу | |
|
писати адресу | |
звертати, направляти до кого-небудь | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: адресувати
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.