Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. абітуріє́нт {{{2}}}и
Р. {{{2}}}а {{{2}}}ів
Д. {{{2}}}ові, {{{2}}}у {{{2}}}ам
З. {{{2}}}а {{{2}}}ів
Ор. {{{2}}}ом {{{2}}}ами
М. {{{2}}}ові, {{{2}}}і {{{2}}}ах
Кл. {{{2}}}е {{{2}}}и

а-бі-ту-рі-єнт

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -абітурієнт-.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. особа, яка вступає до вищого чи професійно-технічного навчального закладу ◆ В умовах і правилах також зазначено перелік, порядок і строк подачі абітурієнтом документів для вступу до навчального закладу, організація прийому, порядок проходження вступних випробувань, умови зарахування до вишу, переважне право та пільги при вступі, регулюються інші питання, пов'язані зі вступом. , «Великий енциклопедичний юридичний словник» ◆ Екзамени показують ступінь підготовленості абітурієнтів. , «з журналу»
  2. учень, що закінчує середній навчальний заклад; випускник. ◆ Сагайдак підійшов до гурту. Що він чує: абітурієнти хочуть працювати в колгоспі!.. Спиридон Добровольський ◆ Успішно складають вступні екзамени з математики лише ті абітурієнти, які глибоко знають програмний матеріал. , «з журналу»

Синоніми ред.

  1. вступник, вступниця
  2. випускник, випускниця

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

  1. вступник
  2. випускник

Гіпоніми ред.

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від лат. abituriens «той, хто збирається йти».


Переклад ред.

особа, яка вступає до вищого чи професійно-технічного навчального закладу
учень, що закінчує середній навчальний заклад; випускник


Джерела ред.

  • Словник УЛІФ: абітурієнт
  • Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: Вид-во «Юридична думка», 2012, — 1020 с.