Шаблон:етимологія:син

(др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.