Шаблон:етимологія:гарний

гарний «хороший, красивий», ‹гарен› «здатний, спроможний» Ж, ‹гарнюк› «красень», гарніти, гарнішати, ‹безгарний› «надмірний, великий, незграбний», ‹згарний› «здатний, мастак», зугарний «тс», ‹негарен› «неспроможний» Ж, ‹невгарний› «нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс»; — р. ‹гарный› «весільний» (з укр.?), бр. ‹гарны^→ be› «хороший», п. (harny) «гарний, спритний» (з укр.), ‹herny› «тс», болг. харен^→ bg «гарний», м. арен «тс»; — похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі ‹гарма-дарма› «даремно» (‹гармо-дармо› «тс») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), harri «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. harnic^→ ro) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. χάρις^→ el «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36-—Див. ще гарма-дарма.— Пор. безгар, гара, гарбати, гарувати, угара.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.