бе́лька «балка; колона», бе́льок «тс.»; — білор. бэ́лька «балка у стелі, сволок»; — запозичення з польської мови; пол. belka «балка, брус» походить від сер.-н.-нім. balke «тс.».— Richhardt 32; Brückner 20.— Див. ще ба́лка².
