Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок	однина	множина
Н.	чолові́к	чолові́ки
Р.	чолові́ка	чолові́ків
Д.	чолові́кові чолові́ку	чолові́кам
З.	чолові́ка	чолові́ків
Ор.	чолові́ком	чолові́ками
М.	чолові́кові, чолові́ку	чолові́ках
Кл.	чолові́че	чолові́ки

чо-ло-ві́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -чоловік-.

Вимова ред.

МФА : [t͡ʃɔlɔˈu̯ʲik] (одн.), [t͡ʃɔlɔu̯ʲiˈkɪ] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

особа чоловічої статі. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік. І. С. Нечуй-Левицький, «Не той став», 1896 р. ◆ Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів. Леся Українка, «Місто смутку», 1896 р., оприл. 1929 р. ◆ — От вранці вдова й каже: — Що мені, чоловіче добрий, робити, така і така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960 р.
одружена особа стосовно до своєї дружини. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито. Марко Вовчок, «Свекруха», 1858 р. ◆ Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю. Зінаїда Тулуб, «В степу безкраїм за Уралом», 1964 р.
те ж саме, що людина. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Лукавий чоловік словами нас голубить. Леонід Глібов, «Лисиця жалібниця», 1891 р. ◆ Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає. Михайло Коцюбинський, Лист до Андрія Дуляка, 30 червня (13 липня) 1905 р. ◆ Тоді казки були у моді, // Як і тепер, як і навік, // Аж поки буде чоловік. Володимир Сосюра [Твори в трьох томах, т. II, 1958. C. 354] ◆ — Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме. Андрій Головко, «Мати», 1932 р. ◆ Глянув [парубок] на ниву, — і лице засвітилося одрадою. «От де моя праця, — немов казали його очі, — не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!…» Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1875 р. ◆ — Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком. І. Я. Франко, «Odi profanum vulgus», 1899 р. ◆ Чоловік грішить – дідька тішить. І. Я. Франко
уживається при лічбі, вказівці на певну кількість людей. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Люба мамочко! …Кажуть, у неділю перебувало в городських купальнях шість тисяч чоловік. Леся Українка, «Лист до матері, 6 (18) липня 1889» ◆ Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям. М. М. Коцюбинський, «Дорогою ціною», 1902 р. ◆ Народу було багато. […] Раптом у хату влетів вихор — втанцювали прямо з вулиці богунці, чоловік дванадцять. Олександр Петрович Довженко, «Щорс», 1938 р. ◆ У […] кутку хижі, праворуч від вогнища, на низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
заст. селянин. ^{[≈ 5]}^{[≠ 5]}^{[▲ 5]}^{[▼ 5]} ◆ Доля… як лихоманка, не розбира, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. Б. Д. Грінченко, «Словарь української мови», 1907—1909 р.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість
іменники: чоловіцтво, чолов’яга, чоловічище, чел прикметники: чоловіків, чоловіцький, чоловічий

Етимологія ред.

Від праслов'янської форми *čelověkъ, від котрої також виникли рус. человѣкъ [čelověk'], ст.-слов. чьловѣк' (д.-грец. ἄνθρωπος), рос. человек, діал. челек, чілек, укр. чоловік «муж, чоловік», біл. чалаве́к, болг. члове́к, чове́к, челя́к, чиля́к, сербохорв. човjек, чо̏вjек, словенськ. člóvẹk (рід. п. človẹka), чеськ. člověk, словацьк. človek, польськ. człowiek, в.-луж. čłowjek, н.-луж. сłоwjеk, полабськ. clúovak. Перша частина праслав. *čelověkъ - čеlо- - зближується з челядь, далі - з др.-інд. kúlam «стадо, безліч, сім'я, рід», грецьк. τέλος «натовп», ірл. cland, сlаn «потомство, рід», лит. kìltis, kiltìs «рід». У другій частині вбачають слово, споріднене лит. vaĩkas «хлопчик, дитина», латиськ. vaiks - те ж, д.-прусської. waiх «слуга». На користь -věk' в знач. «сила», крім прикладів, наведених на вік (див. вище), може також свідчити діал. обезвекнуть «ослабнути».

Переклад ред.

особа чоловічої статі
Білоруська_be: мужчына Грецька_el: άντρας Естонська_et: mees Китайська_zh: 男人 nán-rén Німецька_de: Mann Польська_pl: mężczyzna Російська_ru: мужчина Французька_fr: homme Хорватська_hr: čovjek

одружена особа
Англійська_en: husband Грецька_el: άντρας Китайська_zh: 丈夫 zhàng-fu Японська_ja: 主 (ぬし)

при лічбі
Російська_ru: человек ^(ru) чол.

селянин
Німецька_de: Bauer ^(de) чол.

Джерела ред.

Словник УЛІФ: чоловік

[1] пан, господар, джентельмен, особа, коріння Адама, місьє, чолов'яга, молодак, мужчина, парубок, аміго, шановний

[5] супруг

[9] людина

[13] —

[17] селяни́н

[2] жінка

[6] дружина

[10] нелюд

[14] ?

[18] пан

[3] людина

[7] людина, пара; частинка, половинка, чоловіча частина сім’ї

[11] ?

[15] ?

[19] люди́на

[4] ?

[8] ?

[12] ?

[16] ?

[20] ?

[≈ 1]

[≠ 1]

[▲ 1]

[▼ 1]

[≈ 2]

[≠ 2]

[▲ 2]

[▼ 2]

[≈ 3]

[≠ 3]

[▲ 3]

[▼ 3]

[≈ 4]

[≠ 4]

[▲ 4]

[▼ 4]

[≈ 5]

[≠ 5]

[▲ 5]

[▼ 5]

чоловік

Українська ред.