розпоряджатися
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | розпоряджа́юся (-юсь) | розпоряджа́вся (-всь) | розпоряджа́тимуся розпоряджа́тимусь |
— |
| Ти | розпоряджа́єшся | розпоряджа́вся (-всь) розпоряджа́лася (-лась) | розпоряджа́тимешся | розпоряджа́йся розпоряджа́йсь |
| Він Вона Воно |
розпоряджа́ється | розпоряджа́вся (-всь) розпоряджа́лася (-лась) розпоряджа́лося (-лось) | розпоряджа́тиметься | — |
| Ми | розпоряджа́ємося (-ємось, -ємся) | розпоряджа́лися | розпоряджа́тимемося (-мемось, -имемся) | розпоряджа́ймося (-ймось) |
| Ви | розпоряджа́єтеся (-тесь) | розпоряджа́лися | розпоряджа́йтеся (-йтесь) | |
| Вони | розпоряджа́ються | розпоряджа́лися (-лись) | розпоряджа́тимуться | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | розпоряджа́ючись | |||
| Дієприсл. мин. ч. | розпоряджа́вшись | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
розпоряджатися (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Префікси: роз-по-; корінь: -рядж-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.
Вимова ред.
- МФА: [rɔzpɔrʲɐˈd͡ʒɑtesʲɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- давати розпорядження, наказ.
- тільки недок. поводити себе як хазяїн, командир; хазяйнувати, командувати.
- володіти чим-небудь, мати у своєму розпорядженні щось.
- діяти по відношенню до кого-, чого-небудь на свій розсуд.
- використовувати що-небудь, знаходити йому застосування.
◆ розпоряджатися собою — діяти за своїм бажанням, на свій розсуд.
Синоніми ред.
- —
- —
- —
- —
- —
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| давати розпорядження, наказ. | |
| поводити себе як хазяїн, командир; хазяйнувати, командувати | |
| володіти чим-небудь, мати у своєму розпорядженні щось | |
| діяти по відношенню до кого-, чого-небудь на свій розсуд | |
| використовувати що-небудь, знаходити йому застосування | |
| |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: розпоряджатися
- Розпоряджатися // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.