літо
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | лі́то | лі́та |
| Р. | лі́та | лі́т |
| Д. | лі́ту, лі́тові | лі́там |
| З. | лі́то | лі́та |
| Ор. | лі́том | лі́тами |
| М. | лі́ті | лі́тах |
| Кл. | лі́то* | лі́та* |
лі́-то
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -літ-; закінчення: -о.
Вимова ред.
- МФА : [ˈlʲitɔ] (одн.), [ˈlʲitɐ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- пора року, що триває протягом червня, липня, серпня і характеризується теплою і сонячною погодою
◆ Тільки прийшла вона не в білій сорочці, а в коротенькому кожушку, хоч надворі стояло літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон" - рідко те саме, що рік.
◆ Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито. Шевченко, II, 1953
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
- пора року
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
◆ Був жовтень 1920-го. Стояло бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"
◆ Це останнє тепло - бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"
- скільки літ, скільки зим — дуже давно (вживаємо під час зустрічі з вже знайомою людиною).
◆ Скільки літ, скільки зим не бачилися? Здрастуйте! Панас Мирний, III
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від праслов'янського *lěto.
Переклади ред.
| Список перекладів | |
| |