луна
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | луна́ | лу́ни |
| Р. | луни́ | лу́н |
| Д. | луні́ | лу́нам |
| З. | луну́ | лу́ни |
| Ор. | луно́ю | лу́нами |
| М. | луні́ | лу́нах |
| Кл. | лу́но* | лу́ни* |
лу-на́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -лун-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань ◆ Защебетав соловейко — // Пішла луна гаєм. Т. Г. Шевченко, «Причинна», 1837 р. [СУМ-11] ◆ Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Луна пішла тайгою. Олександр Петрович Довженко, «Зачарована Десна», 1956 р. [СУМ-11] ◆ [Курінний:] А я урожаєм на весь район вжарю, аж луна по області піде… Микола Зарудний [СУМ-11] ◆ До пiзньої ночi пороки й величезнi тарани гупали в стiну города бiля Перевесищанських ворiт так, що луна котилась далеко в полi, вiдбивалась на плесi Дунаю. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
- перен. те, що доноситься здалеку [≈ 2] ◆ Луна покотилась над плесом, полинула в поле, вiдгомоном прошумiла там. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань | |
| |
| те, що доноситься здалеку | |
Джерела ред.
Білоруська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
лу́-на
Іменник, жіночий рід.
Корінь: -лун-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- луна (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Прислів’я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Джерела ред.
Російська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | луна́ | лу́ны |
| Р. | луны́ | лу́н |
| Д. | луне́ | лу́нам |
| З. | луну́ | лу́ны |
| О. | луно́й луно́ю |
лу́нами |
| П. | луне́ | лу́нах |
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1d за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -лун-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- місяць ◆ Луна озарила своим светом небольшую полянку в лесу. — Місяць осяяв своїм світлом невеличку полянку в лісі.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??