корінь

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ко́рінь	ко́рені
Р.	ко́реня	ко́ренів
Д.	ко́реневі ко́реню	ко́реням
З.	ко́рінь	ко́рені
Ор.	ко́ренем	ко́ренями
М.	ко́реню	ко́ренях
Кл.	ко́реню*	ко́рені*

ко-рінь

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -корінь-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. ◆ корінь дерева
2. деревина або речовина цієї частини рослини. ◆ немає прикладів застосування.
3. підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. ◆ немає прикладів застосування.
4. частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. ◆ немає прикладів застосування.
5. початок, походження чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
6. основа, джерело, головна причина чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
7. головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. ◆ корінь слова
8. матем. величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами
Англійськаen: root (en) Російськаru: корень (ru) чол.

деревина або речовина цієї частини рослини

підземна частина деяких рослин

частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі

початок, походження чого-небудь

основа, джерело, головна причина чого-небудь

головна частина слова

величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число

Джерела

• Словник УЛІФ: корінь