гребінь
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | гре́бінь | гре́бені |
| Р. | гре́беню | гре́бенів |
| Д. | гре́беневі гре́беню |
гре́беням |
| З. | гре́бінь | гре́бені |
| Ор. | гре́бенем | гре́бенями |
| М. | гре́беню | гре́бенях |
| Кл. | гре́беню* | гре́бені* |
гре́-бінь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гребінь-.
Вимова ред.
- МФА : [ˈɦrɛbʲinʲ] (одн.), [ˈɦrɛbenʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: [греб’ін']
Семантичні властивості ред.
.jpg)
Значення ред.
- високий дерев'яний стояк із зубцями, на які насаджується пряжа при ручному прядінні. ◆ День у день вона вставала вдосвіта, сідала з наймичками за гребінь прясти. І. Нечуй-Левицький
- довгаста пластинка із зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски; гребінець ◆ В цих сінцях панотець вийняв гребінь із кишені, розчесався, обітер чоботи полою. А. Свидницький
- анат. довгастий зубчастий м'ясистий наріст на голові деяких птахів. ◆ Тимко, Марко, галичанин Прокопчук …зайшли у найближчий двір. Назустріч вибіг півень…, затрусив червоним гребенем. Г. М. Тютюнник
- верхній край, верхня частина, вершина чого-небудь (гори, стіни, насипу і т. ін.). ◆ Вони обоє позлізали з коней і, стоячи на… гребені гори, гляділи одно на одно. І. Франко
- вершина хвилі. ◆ Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння. О. Донченко
- буд. верхнє ребро двосхилого даху. ◆ Навпроти церкви – курінь отамана, на його гребені чорніє лелече гніздо. Ю. Мушкетик
- вузька грядка землі, що нагортається плугом чи підгортальником. ◆ – Під буряк, як грядка, повинна бути рілля! Щоб корінь ішов углиб. На гребінь кладіть мені скибу, не перевертайте. К. Гордієнко
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Походить від праслов. *grebenь, болг. греби, сербохорв. гре̏бе̑н, словенська. grebȇn, чеськ. hřeben, словацькою. hrebeň, польск. grzebień, н.-калюж. grjebjeń; пов'язане з * grebǭ (гребу) (пор. лат. pecten від pectō); сходить до праіндоевр. * Ghrebh- «скребти, викопувати». Порівнюючи. основа на приголосний праслов. * Greby (рід. П. Grebene). Використано дані словника М. Фасмера.
Переклад ред.
| гребінець | |