Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я горю́ горі́в горі́тиму  —
Ти гори́ш горі́в
горі́ла
горі́тимеш гори́
Він
Вона
Воно
гори́ть горі́в
горі́ла
горі́ло
горі́тиме  —
Ми гори́м (-имо́) горі́ли горі́тимем(о) горі́м(о)
Ви горите́ горі́ли горі́ть
Вони горя́ть горі́ли горі́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. горячи́
Дієприсл. мин. ч. горі́вши
Безособова форма

го-рі́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5b.

Корінь: -гор-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня. І. С. Нечуй-Левицький, «II, 1956, 212)»
  2. давати або випромінювати світло; світитися. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  3. перен. бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Голова горить, і тіло болить. Марко Вовчок, І, 1955, 353 ◆ Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали. Антон Хижняк, Тамара, 1955, 189).
  4. перен. червоніти від приливу крові; ставати гарячим. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку… Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314 ◆ Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха. Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 171
  5. перен., звичайно чим пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле українського театру, 1953, 96) . ◆ Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням. Іван І. Волошин, Дні…, 1958, 9
  6. перен. виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Широке, розрум'янене обличчя Варивопа горіло захватом і силою. Михайло Стельмах, На… землі, 1949, 409)
  7. сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392 ◆ На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі. Іван Цюпа, «Україна…, 1960, 252)»
  8. блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям. Ю. О. Збанацький, «Єдина, 1959, 164)»
  9. пересихати на стеблі. [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки Іван Ле, «Вспопі…, 1960, 4» ◆ Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним. П. Й. Панч, «В дорозі, 1959, 46»
  10. псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. [≈ 10][≠ 10][▲ 10][▼ 10] ◆ Сіно горить у стіжку.
  11. розм. швидко зношуватися, рватися ◆ — Позалатувала [ватянку] трохи… Але чи надовго… — Ну, просто горить усе на ньому! (Андрій Головко II, 1957, 576 ◆ Взуття на хлопцях так і горить. Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 158)
  12. перен., розм. зазнавати невдачі в якій-небудь справі. [≈ 11][≠ 11][▲ 11][▼ 11] ◆ З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти Ю. К. Смолич, «Театр…, 1940, 212)» ◆ — Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі. В. М. Собко, «Матв. затока, 1962, 298)»
  13. перен., розм. не виконуватися, не здійснюватися. [≈ 12][≠ 12][▲ 12][▼ 12] ◆ [Валя:] Нам просто не щастить!… У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера… План горить Юрій Мокрієв, «П'єси, 1959, 208)»
  14. перен., фам. бути виявленим, викритим у чому-небудь. [≈ 13][≠ 13][▲ 13][▼ 13] ◆ Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знові!… — Ти партач. Удруге через тебе горю. Іван Микитенко, «II, 1957, 339»

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?
  11. ?
  12. ?
  13. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?
  11. ?
  12. ?
  13. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?
  11. ?
  12. ?
  13. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?
  11. ?
  12. ?
  13. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ?

Переклад ред.

піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні
давати або випромінювати світло; світитися
бути в жару, відчувати жар
червоніти від приливу крові; ставати гарячим
пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь
виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки
сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами
блищати
пересихати на стеблі
псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити
швидко зношуватися, рватися
зазнавати невдачі в якій-небудь справі
не виконуватися, не здійснюватися
бути виявленим, викритим у чому-небудь

Джерела ред.