вони
Українська
ред.
во́ни ред.
во́-ни
- МФА: [ˈwɔne]
- форма називного відмінка множини іменника во́на ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
вони́ ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | він | вона́ | воно | вони́ |
Р. | його́, нього́ | її́, не́ї | його́, нього́ | їх, них |
Д. | йому́ | їй | йому́ | їм |
З. | його́, нього́ | її́, не́ї | його́, нього́ | їх, них |
О. | ним | не́ю | ним | ни́ми |
М. | на/у ньо́му, ні́м | на/у ні́й | на/у ньо́му, ні́м | на/у ни́х |
К. | — | — | — | — |
во-ни́
Займенник, особовий, III особа множини.
Корінь: -вон-; закінчення: -и.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником у множині до або після цього займенника ◆ Навіть старі хвалили Гущу. Вони ходили розпитать в нього, чи скоро буде нарізка. М. М. Коцюбинський, «Fata morgana», 1903—1910 рр. [СУМ-11] ◆ Запоріжці Софрон Подобайло і Павло Трамана стояли горді й пишні, як архістратиги або орли. На очах у них теж були сльози, але вони їх не помічали. О. П. Довженко, «Тарас Бульба», 1940—1941 рр. [СУМ-11]
- уживається для вираження пошани до однієї особи будь-якої статі ◆ Довгий і блідий швейцар […], нахиливши до мене своє […] обличчя, сливе прошепотів: — Вони ще не встали… «Вони» — то був редактор. М. М. Коцюбинський, «Випадок», 1927 р. [СУМ-11] ◆ [Лукаш:] Тобі недобра з їх свекруха буде! Леся Українка, «Лісова пісня», 1911 р. [СУМ-11] ◆ — Ех, Тимку, не знаєш ти дядька Мусія: вони в нас хитрі! А. В. Головко, «Мати», 1932—1934 рр. [СУМ-11]
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ?
Переклад ред.
Список перекладів | |
|