вдячність
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вдя́чність | — |
| Р. | вдя́чності | — |
| Д. | вдя́чності | — |
| З. | вдя́чність | — |
| Ор. | вдя́чністю | — |
| М. | вдя́чності | — |
| Кл. | вдя́чносте* | — |
вдя́ч-ність
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Префікс: в-; корінь: -дяч-; суфікси: -н-ість.
Вимова ред.
- МФА: [ˈwdʲɑt͡ʃnʲisʲtʲ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро. [≈ 1] ◆ Не раз із вдячністю згадував [Семен] Романа, що не тільки допоміг купити ґрунт, але й на весілля позичив тридцять карбованців. М. М. Коцюбинський ◆ Ніколи не зітруться в пам'яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя. М. Т. Рильський ◆ Наталя з глибокою вдячністю слухала цю пораду. Олесь Донченко, Шахта…, 1949
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від дяка «вдячність; [бажання Ж; охота, намір, настрій, воля ДзУЗЛП]», дяко́ванець «учасник весільного почту» Ж. дя́кованці «дякування» Я, дя́кувати, дя́чити, дя́кнути «дати» Е36 2, дячи́ться «добре поводитися, траплятися» ДзУЗЛП, дячи́ти собі «подобати» Досл. з мовозн. 1962, дя́чний Ж, дя́чно «охоче, радо» Ж, вдя́чний, вдя́читися «удатися, потрапити» Ж, віддя́ка, відвдя́ка Ж, віддя́чливий, віддя́чити, завдя́чувати, завдя́чливо, завдяки́, невдя́ка Ж, невдя́чник, невдя́чливий Ж, оддяка Пі, оддя́чка, подя́ка, подя́чливий, подя́чний, удя́чний, ст. дяковати (1433);— рос. дя́ка, дя́ковать, білор. дзяк, падзя́ка, дза́каваць, пол. dzięk, dzięka, dzięki, dziękować, чеськ. dík, děkovati, ст. diek(a), děk, словац. ďaka, ďakovať, в.-луж. dźak, в.-луж. dźakować so, н.-луж. źěk, źěkowaś se; — запозичене з німецької мови через польську (у закарпатські говори, можливо, і через словацьку); пол. dzięk є старим запозиченням із сер.-в.-нім. dank «подяка, думка» (д.-в.-нім. danken «дякувати»); слов'янське ę на місці an пояснюють впливом форми множини іменника denke «думки» і дієслова denken «думати» (звідки і сер.-в.-нім. dank) (Kiparsky GLG 143—144); д.-в.-нім. denken споріднене з дав.-англ. fiencan, д.-ісл. þekkja, готська þagkjan «тс.», лат. tongeo «знаю». — Кобилянський Мовозн. 1976/6 , 34; Дзендзелівський УЗЛП 48— 49; Потебня РФВ І 263; Шелудько 31; Richhardt 45; Филин Происх. яз. 623; Фасмер 1 561; Sławski І 204; Kluge—Mitzka 127.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |
