горіти: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 13:
 
==== Значення ====
# 1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у воші. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Нечуй-Левицький, II, 1956, 212)
# 2. Давати або випромінювати світло; світитися.
# 3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). Голова горить., і тіло болить (Марко Вовчок, І, 1955, 353); Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (Антон Хижняк, Тамара, 1955, 189).
 
# 4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314); Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 171).
 
# 5. звичайно чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле українського театру, 1953, 96); Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 9);
// Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. Широке, розрум'янене обличчя Варивопа горіло захватом і силою (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 409).
 
# 6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 252);
// Блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 164).
 
# 7. Пересихати на стеблі. Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Іван Ле, Вспопі.., 1960, 42); Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (Петро Панч, В дорозі, 1959, 46).
 
# 8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. Сіно горить у стіжку.
 
# 9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися. — Позалатувала [ватянку] трохи.. Але чи надовго.. — Ну, просто горить усе на ньому! (Андрій Головко, II, 1957, 576); Взуття на хлопцях так і горить (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 158).
 
# 10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі. З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 212); — Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 298);
// Не виконуватися, не здійснюватися. [Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 208);
// фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знові!.. — Ти партач. Удруге через тебе горю (Іван Микитенко, II, 1957, 339)