ріпиця

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

рі-пи-цяріпиця (не зазначено розбиття на склади)

Іменник.

Корінь: --

Вимова

 вимова^{?, файл}

вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивості

Значення

1. частина тіла хребетних, що оточує останній(кінцевий) хребець хвостового відділу хребта. ◆ немає прикладів застосування.
2. перен. Основа, початок чого-небудь.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

У синтаксичних конструкціях в українській мові слово ріпиця вживається в якості допоміжного виразового засобу для точнішого висловлення думки:

«Аж по са́му рі́пицю» — уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти:
«Іди, вони (німці) тобі приріжуть (землі). Як одхватять, то аж по саму ріпицю».

утну́ти по са́му рі́пицю кому. Змусити кого-небудь бути покірнішим, дуже обмеживши у чомусь. «Гаркуша промовчав, понурившись над возом. Ой, утнуть, здається, утнуть по саму ріпицю! Їхнє сьогодні право, що хочуть, те й роблять» (О. Гончар).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів