Вилучено вміст Додано вміст
Cl (обговорення | внесок)
Cl (обговорення | внесок)
Рядок 59:
:::Я можу уявити, що коли зросійщений киянин навчився української тільки зі сталінських посібників та словників, а з телевізора в удавано вільній Україні такі самі зросійщені українці російськими звуками промовляють до нього тією таки вдавано українською мовою, а насправді сталінським суржиком, то людина може вірити, що та мова і є теперішня зразкова і що вона інакша — ба більше — розвинутіша проти "застарілої" Шевченкової мови. Тому я й не збираюсь викидати їх із цього словника й навіть додаватиму їх сам. Тільки коло кожного я ставитиму відповідну позначку, зазначатиму джерела та відсилатиму до слів із живої мови.
 
:::Говірки Середньої Наддніпрянщини не ліпші й не гірші віді львівських. Просто так склалось, що зразкова мова постала саме з середньонаддніпрянських говірок. Якби вона була пішла з Галичини, ми б усі тепер казали "хлопчі" замість "хлопці". У більшій частині України людність була мішана-перемішана через історичні обставини, тож і тамтешні говірки досить подібноподібні одна до одної. Тільки на околицях українських земель — у Поліссі, Підкарпатській Русі та Галичині — люди через ті ж таки історичні обставини довго зоставались осторонь від загального мовного розвитку, а тому зразкова мова для них не зовсім своя, а придбана наприкінці 19-го століття. Коли в Росії заборонили друкувати українські книжки, це стали робити в Галичині, тільки написане вряснювали польсько-галицькими словами, що їх не знала та не розуміла більшість українців. Цьому супротивилось багато письменників Східної України, а надто І. Нечуй-Левицький. Я не збираюсь закликати нікого вигнати геть чисто всі галицькі слова та інші мовні явища з ужитку. Навпаки, я піддержую ужиток тих галицизмів і навіть русизмів, коли вони відповідають загальному напрямку розвитку української мови та спрощують мовний ужиток. От тільки, хоч як крути, середньонаддніпрянські слова здебільшого не тільки поширеніші в Україні, вони ще й мають більше споріднених слів, ніж польсько-галицькі. Порівняйте самі, скільки споріднених слів мають "верховодити" та "правити" проти "керувати", "ступінь" проти "крок", "ярий" проти "яскравий", "держати" проти "тримати". В українській мові тепер на кожне своє слово часто є ще й одне російське, одне польське, одне греко-латинське, а тепер ще й англійське. Таке почуття, наче це оселя міщанки, де всякими цяцьками захаращено шафи, підвіконня, підлогу... Уже й ставити нема куди, а вона, знай собі, тягне до хати все блискуче, наче ґава. Тож уУ випадках з галицькими словами я й гадки не маю вилучати їх зі словника. Я категоризую їх як "західноукраїнські слова, що потрапили до словників літературної мови", таксамо ставлю коло них позначку та відсилатювідсилаю до поширенішого в говірках чи до слова, що має більше споріднених слів. А там уже хто як хоче, вживатиме чи ні. Я не мовна поліція, то й штрафи не виписуватиму.
 
:::Ви правите собі, що значення слів "тримати" та "держати" не збігаються на всі сто. Може, дасте мені бодай один приклад такої відмінності?