Сонце

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, середній рід.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зоря, навколо якої обертається Земля та вісім інших планет Сонячної системи, а також комети, астероїди, та інші дрібні об'єкти. Єдина зоря, найбільший та наймасивніший об'єкт Сонячної системи. ◆ немає прикладів застосування.
2. світило

Синоніми

• небесне світило
• світило
• небесний диск
• геліос
• ☉

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від праслав. *sъlnьce, якого також беруть походження: давньоукр. сълньце, ст.-слав. слъньцє (ἥλιος; Остром., Супр.), болг. слъ́нце, сербохорв. су̑нце, словенськ. sо̑lnсе, чеськ. slunce, словацьк. slnce, польськ. słоńсе, в.-луж. słónco, н.-луж. słуńсо. Праслав. *sъlnьсе — від *sъlnь, ср. по́солонь (см.), ст.-слов. бєсльньнъ (ἀνήλιος; Супр.), а також солнопік, солноворо́т. Аналогічно се́рце. Походить к праіндоєвр. *séh₂wl, ср.: лит. sáulė «солнце», латышськ. saũle, др.-пруськ. saule, др.-инд. svar- ср. р., вед. súvar (род. п. sū́ras) ср. р. «сонце, світ, небо», sū́ras, sū́rуаs «сонце», авест. hvarǝ (род. п. ẋvǝŋg ср. р. «сонце, сонячне світло», готськ. sauil «сонце», кимр. haul, лат. sōl ср. р., греч. ἥλιος, гомер. ἠέλιος, дор. ἀ̄έλιος (и.-е. *sāvel), алб. hyll, уll «зірка» (*sūl-), далі сюди ж готськ. sunnô ж., др.-в.-нем. sunnа «сонце», стародавнє и.-е. основа на -l: -n.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: sun Грецькаel: ήλιος Російськаru: солнце