Вікісловник:Лексикографічна концепція

Загальна інформація

Жоден повноцінний словник не може створюватися без попереднього формулювання його лексикографічної концепції. Подана концепція визначає мету-зміст проекту, а також правила написання статей і користування словником. Вона передбачає однаковий інтегральний (всебічний) опис всіх лексичних одиниць всіх мов, що мають писемність, а також всіх значущих словотворчих одиниць і всіх усталених словосполучень цих мов (говірок).

Основними принципами цієї концепції є: однаковість і системність, інтегральність і відповідність загальним лінгвістичним принципам, опора на лексикографічні та літературні джерела (перевірюваність даних).

Однаковість і системність

Принцип однаковості означає, що в структурі та оформленні всіх статей, а також у методах опису мовних одиниць необхідно дотримуватися одних і тих же правил, що дозволяють, у свою чергу, одноманітно використовувати словник як джерело лексикографічної інформації. Крім того, однаковість полегшує використання словника в якості єдиної машиночитаємої бази даних для всіляких лінгвістичних проектів. Для полегшення підтримки одноманітності в Вікісловнику напрацьована об'ємна система шаблонів.

Інтегральність і відповідність загальним лінгвістичним принципам

Вікісловник поєднує функції декількох видів традиційних словників, включаючи тлумачні, орфографічні, орфоепічні, граматичні, перекладні, фразеологічні та етимологічні словники, а також тезауруси.

Структура опису мовних одиниць у Вікісловнику ґрунтується на тому, як з точки зору лінгвістики описується мова взагалі. Лінгвісти виділяють в мові наступні структурні рівні:

• фонетичний (звучання)
• орфографічний (правильне написання)
• морфологічний (склад слів)
• синтаксичний (взаємодія між словами в мові, тексті)
• семантичний (значення, сенс)
• етимологічний (походження слів і виразів)

Всі ці рівні повинні знаходити по можливості повноцінне відображення в кожній статті словника.

Перевірюваність даних

При складанні Вікісловника, як основні джерела використовуються дані попередніх словників та корпуси реальних текстів. Наявність того чи іншого слова в тій чи іншій мові має підтверджуватися хоча б одним з таких джерел (тобто слово має або бути присутнім в одному або декількох авторитетних словниках, або більш-менш регулярно зустрічатися в текстових корпусах). При наявності розбіжностей щодо будь-яких описуваних властивостей якої мовної одиниці пріоритет (з погляду доказовості) віддається корпусним джерелам.