їздець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | їзде́ць | їздці́ |
Р. | їздця́ | їздці́в |
Д. | їздце́ві їздцю́ |
їздця́м |
З. | їзде́ць | їздці́ |
Ор. | їздце́м | їздця́ми |
М. | їздці́ їздця́ |
їздця́х |
Кл. | їздцю́* | їздці́* |
їз-де́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -їзд-; суфікс: -ець.
Вимова ред.
- МФА : [jiˈzdɛt͡sʲ] (одн.), [jiˈzd͡zʲt͡sʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто їде верхи; верхівець, вершник [≈ 1] ◆ Кілька їздців скакало навмання. Дикий крик і свист тривожили вечірню тишину Б. Лепкий
- той, хто добре їздить верхи [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах ◆ немає прикладів застосування.
- дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їхніх личинок. [▲ 4] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
той, хто їде верхи; верхівець, вершник | |
той, хто добре їздить верхи | |
фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах | |
дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їхніх личинок | |