ініціативний
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | ініціати́вний | ініціати́вна | ініціати́вне | ініціати́вні |
Р. | ініціати́вного | ініціати́вної | ініціати́вного | ініціати́вних |
Д. | ініціати́вному | ініціати́вній | ініціати́вному | ініціати́вним |
З. | ініціати́вного (іcт.) ініціати́вний (неіст.) |
ініціати́вну | ініціати́вне | ініціати́вних (іст.) ініціати́вні (неіст.) |
О. | ініціати́вним | ініціати́вною | ініціати́вним | ініціати́вними |
М. | ініціати́внім ініціати́вному |
ініціати́вній | ініціати́внім ініціати́вному |
ініціати́вних |
і-ні-ці-а-ти́в-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -ініціат-; суфікси: -ив-н; закінчення: -ий.
Вимова ред.
- МФА: [inʲit͡sʲiɐˈtɪu̯nei̯]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [ін’іц’іати́ўний]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- який виявляє ініціативу, уміє самостійно розв'язувати що-небудь; заповзятливий. {{семантика|синоніми=|антоніми=|гіпероніми=|гіпоніми=(мовно-комунікативний)}: запро́шувальний, компліме́нтний, похва́льний, проха́льний} ◆ Кінчав [школу] — кращим учнем, живим, ініціативним, з нахилом до протестантства. Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 160. ◆ Комсомолець Добротвор був хорошим, ініціативним секретарем комсомольської організації. Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 48.
- який перший починає будь-яку справу, робить почин. ◆ — Це ж ми, комсомольці, допомогли біднякам створити ініціативну групу, щоб організувати у нас колгосп. Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 85.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Походження див. ініціатива.
Переклад ред.
Список перекладів | |
Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: ініціативний
- [http://sum.in.ua/p/4/30/1 Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 30.