ярувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | яру́ю | ярува́в | ярува́тиму | — |
Ти | яру́єш | ярува́в ярува́ла | ярува́тимеш | яру́й |
Він Вона Воно |
яру́є | ярува́в ярува́ла ярува́ло | ярува́тиме | — |
Ми | яру́єм(о) | ярува́ли | ярува́тимем(о) | яру́ймо |
Ви | яру́єте | ярува́ли | яру́йте | |
Вони | яру́ють | ярува́ли | ярува́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | — | |||
Дієприкм. мин. ч. | — | |||
Дієприсл. теп. ч. | яру́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | ярува́вши | |||
Безособова форма | яро́вано |
ярувати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Корінь: -яр-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
бути в стані сильного гніву; лютувати | |
виявлятися з надзвичайною силою | |