чуркати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | — | — | — | — |
| Ти | — | — | — | — |
| Він Вона Воно |
— | чу́ркало | чу́ркатиме | — |
| Ми | — | — | — | — |
| Ви | — | — | — | |
| Вони | — | — | — | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | — | |||
| Дієприсл. мин. ч. | — | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
чу́р-ка-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -чурк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [ˈt͡ʃurkɐte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
Синоніми
- ↑ дзюркотати, дзюркотіти, журчати, бурчати розм., буркотати розм., роптати діал., чуркотіти, бриніти, жебоніти
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від чур «дзюрчання» Нед, чу́рка́ло «джерело» УРС, Г, чу́рок «невеликий водоспад; місце, де струменем б’є вода», чюркало «джерело» Нед,чури́ти «плюскотіти, дзюрчати, бити струменем» Нед, чурі́ти «текти, дзюрчати, бити струменем» Нед, [чу́ркати Нед, чуркоті́ти, чю́ри́ти] «тс.»; — czururu. (дит.) «мочитися»; — один із варіантів звуконаслідувальних слів (з початковим ч-, дж-, ж-, ц-, дз-, з-) для передачі слухового враження від шуму текучої води (рідини), що виникали незалежно в різних мовах (Пор. рос. журчать «дзюрчати», вірм. dʒur «вода» і под.). — Младенов 689, 696. — Пор. дзюр, цюри́ти.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Література ред.
- Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.