товмач
|
Див. також Товмач. |
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | товма́ч | товма́чі |
| Р. | товма́ча | товма́чів |
| Д. | товма́чеві товма́чу |
товма́чам |
| З. | товма́ча | товма́чів |
| Ор. | товма́чем | товма́чами |
| М. | товма́чеві товма́чу |
товма́чах |
| Кл. | товма́чу | товма́чі |
тов-ма́ч
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -товмач-.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіди, офіційних переговорів і т. ін. ◆ Тоді взялись за діло товмачі й писці. Озброївшись дощечками, вкритими тонким шаром воску, писці заходились питати й записувати імена купців Семен Скляренко, Святослав, 1959, 138 ◆ В'юнкий, низенький товмач… скоромовкою переказував слова посла Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 44 ◆ Пашка з'явився у повному параді: пес, товмач, кийок і заздалегідь розстебнута кобура парабелума Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 93.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |