таємниця

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	таємни́ця	таємни́ці
Р.	таємни́ці	таємни́ц
Д.	таємни́ці	таємни́цям
З.	таємни́цю	таємни́ці
Ор.	таємни́цею	таємни́цями
М.	таємни́ці	таємни́цях
Кл.	таємни́це*	таємни́ці*

та-єм-ни́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -таємн-; суфікс: -иц; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [tɐjeˈmnɪt͡sʲɐ] (одн.), [tɐjeˈmnɪt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. те, що не підлягає розголошенню. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. чого та з означ. відомості, знання про щось, способи досягнення чого-небудь, невідомі іншим. ◆ Військова таємниця
4. те, що не пізнане, не стало відомим або ще не доступне пізнанню. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. чого. прихована внутрішня суть явища, предмета; прихована причина. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
6. перен. про що-небудь незвідане, непережите, привабливе своєю загадковістю. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет
Польськаpl: tajemnica (pl) жін.

те, що не підлягає розголошенню

відомості, знання про щось, способи досягнення чого-небудь, невідомі іншим

те, що не пізнане, не стало відомим або ще не доступне пізнанню

прихована внутрішня суть явища, предмета; прихована причина

про що-небудь незвідане, непережите, привабливе своєю загадковістю

Джерела

• Словник УЛІФ: таємниця
• Таємниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.