спокусник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | споку́сник | споку́сники |
| Р. | споку́сника | споку́сників |
| Д. | споку́сникові споку́снику |
споку́сникам |
| З. | споку́сника | споку́сників |
| Ор. | споку́сником | споку́сниками |
| М. | споку́сникові, споку́снику | споку́сниках |
| Кл. | спокуснику | споку́сники |
спо-ку́с-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікси: с-по-; корінь: -кус-; суфікс: -ник.
Вимова ред.
- МФА : [spoˈkusnek] (одн.), [spoˈkusneke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків. [≈ 1] ◆ Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона… прокляла на все життя. Ю. Смолич ◆ Забравши гроші, спокусник, неначе веселий дідько, виплигнув з келії. І. С. Нечуй-Левицький
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |