сонцестояння
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | сонцестоя́нння | сонцестоя́нння |
| Р. | сонцестоя́нння | сонцестоя́ннь |
| Д. | сонцестоя́ннню | сонцестоя́ннням |
| З. | сонцестоя́нння | сонцестоя́нння |
| Ор. | сонцестоя́ннням | сонцестоя́нннями |
| М. | сонцестоя́ннні сонцестоя́ннню |
сонцестоя́нннях |
| Кл. | сонцестоя́нння | сонцестоя́нння |
сон-це-сто-я́н-ня
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -сонце-; корінь: -стоя-; суфікси: -н-н-; закінчення: -я
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- момент часу, у який центр Сонця проходить або через найпівнічнішу точку екліптики, що має схилення +23° 27' (точка літнього сонцестояння), або через найпівденнішу її точку, що має схилення — 23° 27' (точка зимового сонцестояння). ◆ У році два сонцестояння — зимове й літнє. У Північній півкулі зимове сонцестояння відбувається 21 або 22 грудня, і тоді спостерігається найкоротший день (і найдовша ніч), а літнє — 20 або 21 червня, і тоді спостерігається найкоротша ніч (і найдовший день).
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |