Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
раху́ба
|
раху́би
|
| Р.
|
раху́би
|
раху́б
|
| Д.
|
раху́бі
|
раху́бам
|
| З.
|
раху́бу
|
раху́би
|
| Ор.
|
раху́бою
|
раху́бами
|
| М.
|
раху́бі
|
раху́бах
|
| Кл.
|
раху́бо*
|
раху́би*
|
ра-ху́-ба
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -рахуб-; закінчення: -а.
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.
- розм. заст. лічба, рахування. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- заст. розрахунок, [[міркування]. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- розм. неприємний клопіт із ким-, чим-небудь. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ [Герцель]: …Нащо мені рахуба та здалася: щоб староста, вельможний пан, побачив гарну жінку і зараз одібрав? Іван Карпенко-Карий, Бондарівна
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.
Мероніми
ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
- Перебили тобі рахубу. Мошко, ну, та нічого - за спину не ллє, починай знову (Вас., III, 1960, 187);
- Рахуби не дати кому, чому: а) не змогти порахувати кого-, що-небудь; б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь. На третьому році лишився [батько] круглим сиротою. Жив у тітки - не любила: своїм рахуби не дасть, а ще й він зайвим ротом (Головко, II, 1957, 389).
- Добрати рахуби в чому - зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь. Він був грамотій і міг добрати рахуби в тому, що відбувалось у церкві (Мик., II, 1957, 538);
Колокації
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Споріднені слова
ред.
Етимологія
ред.
Від ??
Переклад
ред.
прослухати вимову?, файл