провокаторка
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | провока́торка | провока́торки |
| Р. | провока́торки | провока́торок |
| Д. | провока́торці | провока́торкам |
| З. | провока́торку | провока́торок |
| Ор. | провока́торкою | провока́торками |
| М. | на/у провока́торці | на/у провока́торках |
| Кл. | провока́торко | провока́торки |
про-во-ка́-тор-ка
Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -провокатор-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [prɔu̯ɔˈkɑtɔrkɐ] (одн.), [prɔu̯ɔˈkɑtɔrke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- таємна агентка, яка проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями.
- особа, що провокує (у 1 ) що-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від Шаблон:етимологія:провокація
Переклад ред.
| таємна агентка | |
| |
| особа, що провокує | |