прагнення
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | пра́гнення | пра́гнення |
| Р. | пра́гнення | пра́гнень |
| Д. | пра́гненню | пра́гненням |
| З. | пра́гнення | пра́гнення |
| Ор. | пра́гненням | пра́гненнями |
| М. | пра́гненні пра́гненню |
пра́гненнях |
| Кл. | пра́гнення | пра́гнення |
пра́г-не-ння
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -прагн-; суфікси: -е-нн; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- cильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від пра́гнути «сильно бажати, жадати» СУМ, Нед, пра́гнення, пра́гнущий «спраглий», прагню́чий «жадібний», прагню́щий «спраглий; той, що жадає (щось мати)» Куз, запрага́тися «бажатися, хотітися», спрагну́тися «забажатися» Нед, спра́га, спрагота́, спра́глий, спрагли́вий, спра́гнений, ст. прагнути (XVI ст.); — білор. пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути»; — очевидно, запозичення з польської мови; пол. pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу», як і чеськ. prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати», словац. prahnuť, в.-луж. prahnyć «тс.», пов'язане з prażyć «смажити, пекти», пра́жити первісне значення слова, очевидно, було «висихати від спеки; пектися». — Brückner 434; Machek ESJČ 482. — Див. ще пра́жити.
Переклад ред.
| Список перекладів | |