нирець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ни́ре́ць	ни́рці́
Р.	ни́рця́	ни́рці́в
Д.	ни́рце́ві ни́рцю́	ни́рця́м
З.	ни́ре́ць	ни́рці́
Ор.	ни́рце́м	ни́рця́ми
М.	ни́рці́ ни́рця́	ни́рця́х
Кл.	ни́рцю́*	ни́рці́*

ни́р-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -нир-; суфікс: -ець.

Вимова

• МФА : [ˈnɪˈrɛt͡sʲ] (одн.), [ˈnɪrˈt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Нирець

Нирець

Значення

1. той, хто ниряє, займається нирянням ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: нора, ниряльник дієслова: ниряти

Етимологія

Від psl. 

[[nyrjati#=

Невідома

=|nyrjati]]

«пірнати», від д.  psl. *nyr-, psl. *nur-, psl. *nьr-, psl. *ner-, psl. *nor- «опускати», пов'язане psl. nora «нора»; — споріднене з лит. nérti «пірнати; опускати», nãras «водолаз; гагара», лат. nirt «пірнати», можливо, також санскр. náraka- «підземний світ, пекло», гр. νέρτος «яструб» (< «нирок»). —

Rudn. II 858; Фасмер III 91—92; Черных І 581—582; Преобр. І 620; ЭСБМ 8, 52—53; Brückner 365; Machek ESJČ 401; Holub—Кор. 246—247; Plevačová Slavia 1974/4, 357—361; Trautmann 196—197; Fraenkel 495. — Пор. нора́¹, ну́рити¹.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: нирець
• Словник УЛІФ: нирець