Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
відмінок
|
однина
|
множина
|
Н.
|
мину́вшина
|
—
|
Р.
|
мину́вшини
|
—
|
Д.
|
мину́вшині
|
—
|
З.
|
мину́вшину
|
—
|
Ор.
|
мину́вшиною
|
—
|
М.
|
мину́вшині
|
—
|
Кл.
|
мину́вшино*
|
—
|
ми-ну́в-ши-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -минувш-; суфікс: -ин; закінчення: -а.
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.
- те ж саме, що минуле. ◆ Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Обігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! Грабовський, «I, 1959, 120» ◆ Багато роздумує він над своєю минувшиною Ольга Кобилянська, «III, 1956, 281» ◆ Степова могила самотньо стояла осторонь. Колись, у давні часи, насипали її скіфи чи половці… І могила сотні років стоїть у степу як свідок сивої минувшини О. В. Донченко, «III, 1956, 71»
- у порівняннях. ◆ Оглянув [Марко] і кострубаті, вітрами нагнуті верби, що підійшли до нього, як минувшина М. П. Стельмах, «Правда…, 1961, 22»
Синоніми
ред.
-
Антоніми
ред.
-
Гіпероніми
ред.
-
Гіпоніми
ред.
-
Холоніми
ред.
-
Мероніми
ред.
-
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Споріднені слова
ред.
Етимологія
ред.
Від Шаблон:етимологія:минати
Переклад
ред.