кульмінація
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кульміна́ція | кульміна́ції |
| Р. | кульміна́ції | кульміна́цій |
| Д. | кульміна́ції | кульміна́ціям |
| З. | кульміна́цію | кульміна́ції |
| Ор. | кульміна́цією | кульміна́ціями |
| М. | кульміна́ції | кульміна́ціях |
| Кл. | кульміна́ціє* | кульміна́ції* |
куль-мі-на́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кульмін-; суфікс: -аці; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??