кобзар

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кобза́р	кобзарі́
Р.	кобзарю́	кобзарі́в
Д.	кобзарю́ кобза́ре́ві	кобзаря́м
З.	кобзар	кобзарі́в
Ор.	кобзаре́м	кобзаря́ми
М.	кобзарі́ кобзарю́	кобзаря́х
Кл.	кобза́рю*	кобзарі́*

коб-за́р

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кобз-; суфікс: -ар.

Вимова

• МФА : [kɔˈbzɑr] (одн.)  вимова^{?, файл} [kɔbzɐˈrʲi] (мн.)   вимова^{?, файл}
• УФ: [кобза́р]

Семантичні властивості

Кобзар [1] з поводирем

Кобзар [2]

Значення

1. український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі ◆ Вітер віє-повіває, // По полю гуляє. // На могилі кобзар сидить // Та на кобзі грає. Т. Г. Шевченко, «Перебендя», 1839 р. [СУМ-11] ◆ Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідав з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співав про Морозенка. Марко Вовчок, «Дяк», 1859—1861? рр. [СУМ-11] ◆ В XIX ст. виступило чимало талановитих виконавців дум, серед яких найбільш відомим був кобзар Остап Вересай з Полтавщини. «Історія української літератури», т. 1 / за ред. О. І. Білецького, 1954 р. [СУМ-11]
2. з великої літери про Тараса Шевченка ◆ У найважчі часи Кобзаря, зокрема, заслання та обструкції з боку друзів, брати Лазаревські постійно надавали йому матеріальну та моральну допомогу. Ольга Клейменова, «Життєлюб, якого не знають донині» // «Віче», № 5, березень 2009 р. Джерело — СУМ20. ◆ До 200-річного ювілею Кобзаря в Івано-Франківську презентували музичний диск «Тарасова криниця» // «Курс», 30 вересня 2014 р. Джерело — СУМ20.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
власні назви: Кобзар прізвища: Кобзар, Кобзаренко, Кобзарюк, Бобзарченко, Кобзарчук ін. іменники: кобза, кобзарство прикметники: кобзарський дієслова: кобзарювати

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: кобзар